Stoiq
Завантажити

Розмови

Епіктет
108

Лекції Епіктета, записані його учнем Арріаном: прямі настанови про свободу, судження та те, що залежить від нас.

Як учасник партнерської програми Amazon ми отримуємо дохід із відповідних покупок.

Цитати з цього джерела

Перевірених цитат: 159

«Одне слово, якщо придивитися, ми побачимо, що людську істоту ніщо так не мучить, як нерозумне, і, навпаки, ніщо так не приваблює, як розумне.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 2)
«Бик не постає вмить, як і хоробра людина; ми маємо гартувати себе взимку до літнього походу, а не безрозсудно кидатися на те, що нас не стосується.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 2)
«Якби людина зуміла належно погодитися з ученням, що всі ми особливим чином походимо від Бога і що Бог — батько і людей, і богів, гадаю, вона ніколи не мала б про себе негідних чи ницих думок.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 3)
«Якщо чеснота обіцяє добру долю, спокій і щастя, то, звісно, й поступ до чесноти є поступом до кожного із цих благ.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 4)
«У всьому, що є або відбувається у світі, легко знайти підставу хвалити провидіння, якщо людина має дві якості: здатність бачити, що властиве всім людям і речам та що з ними відбувається, і вдячну вдачу.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 6)
«І навіщо мені тривожитися через будь-що, що може статися, якщо я маю велич душі?»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 6)
«Та я покажу тобі, що ти маєш сили й засоби для величі душі та мужності; а ти покажи мені, які маєш сили для дорікань і звинувачень.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 6)
«Адже яка мета міркування? Утверджувати істинні твердження, відкидати хибні й утримуватися від згоди з неясними.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 7)
«Чому ми досі ліниві, недбалі й мляві, чому шукаємо приводів не працювати й не пильнувати, розвиваючи свій розум?»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 7)
«Та ми думаємо про себе так, наче ми лише шлунки, кишки та статеві органи; ми боїмося, ми бажаємо; ми лестимо тим, хто може допомогти нам у цих справах, і водночас їх боїмося.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 9)
«Тож усе, що виявиться водночас сповненим любові й узгодженим із розумом, ми впевнено визнаємо правильним і добрим.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 11)
«Одне слово, ні смерть, ні вигнання, ні біль, ні будь-що подібне не є причиною того, що ми робимо щось або не робимо; причиною є наші власні думки й волевиявлення (δόγματα).»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 11)
«Адже вільний той, у кого все відбувається згідно з його волею і кому ніхто не може перешкодити.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 12)
«Знати щось не мало б жодної цінності, якби знання пристосовувалося до примхи кожного.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 12)
«Де людина перебуває проти своєї волі, там для неї в’язниця.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 12)
«Адже велич розуму вимірюється не довжиною чи висотою, а думками.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 12)
«Хіба не варто тобі радше дякувати богам за те, що вони дозволили тобі бути вищим за речі, які не віддали у твою владу, і поклали на тебе відповідальність лише за те, що у твоїй владі?»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 12)
«Але якщо тебе поставили на якесь таке вище місце, невже ти відразу перетворишся на тирана? Невже не згадаєш, хто ти й ким керуєш?»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 13)
«Тож коли зачиниш двері й поринеш у темряву, пам’ятай: ніколи не кажи, що ти сам, бо це не так; усередині є Бог, усередині є твій дух-охоронець, і навіщо їм світло, щоб бачити, що ти робиш?»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 14)
«Чи може хтось перешкодити тобі погодитися з істиною? Ніхто не може.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 17)
«Але ти заперечуєш: «Якщо ти поставиш переді мною страх смерті, то примусиш мене». Ні, примушує не те, що постає перед тобою, а твоя думка, що краще зробити так чи інакше, ніж померти.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 17)
«Але якщо найбільша шкода — це втрата найвеличнішого, а найвеличніше в кожній людині — воля чи вибір, якими вони мають бути, і людина позбавлена такої волі, то чому ти ще й гніваєшся на неї?»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 18)
«Не захоплюйся своїм одягом — і тоді не гніватимешся на злодія.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 18)
«Тому нам слід вправлятися в малих речах і, почавши з них, переходити до більших.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 18)
«Якщо людина має якусь перевагу або лише вважає, що має її, хоча насправді ні, то, будучи неосвіченою, вона неминуче через це запишається.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 19)
«Адже насправді ми дякуємо богам за те, у чому вбачаємо своє добро.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 19)
«Тому головна й перша праця філософа — досліджувати уявлення, розрізняти їх і не приймати жодного без перевірки.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 20)
«Але коли йдеться про наше жалюгідне керівне начало, ми, позіхаючи й дрімаючи, необачно приймаємо кожне уявлення, бо шкоди не помітно.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 20)
«Більшість із нас боїться омертвіння тіла й вигадала б усілякі засоби, щоб цього уникнути, але омертвінням душі ми не переймаємося.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 5)
«То що ж дивного, якщо й у філософії багато істинних речей здаються недосвідченим парадоксальними?»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 25)
«Отже, початок філософії — усвідомлення людиною стану свого керівного начала: адже, знаючи, що воно слабке, людина не застосовуватиме його до найскладніших справ.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 26)
«Адже джерело душевного неспокою ось у чому: бажати того, що не здійснюється.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 27)
«Але ця людина купила лампу такою ціною: заради лампи стала злодієм, невірною людиною, подібною до дикого звіра.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 29)
«Тож і ти, коли не можеш змусити людину змінити думку, будь певен, що перед тобою дитина, і плескай у долоні разом із нею; а якщо не хочеш цього робити — мовчи.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 29)
«Хіба свобода — це щось інше, ніж можливість жити за власним вибором?»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 1)
«Якщо ти вирішиш бути скромним і вірним, хто тобі цього не дозволить?»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 2)
«Самі речі — матеріал — байдужі; але користування ними не байдуже.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 5)
«Там, де мені можуть перешкодити чи мене примусити, здобуття речей не залежить від мене й не є ні добром, ні злом; а користування ними буває або поганим, або добрим і залежить від мене.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 5)
«Так скромні вчинки зберігають скромну людину, а нескромні руйнують її; вчинки вірності зберігають вірну людину, а протилежні вчинки її руйнують.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 9)
«Так перевіряють і зважують речі, коли правила вже готові. Філософувати — означає досліджувати й підтверджувати правила; а користуватися ними, коли вони відомі, — справа мудрої та доброї людини.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 11)
«Але якщо ти закладеш гнилу й нетривку основу, хіба твоя жалюгідна будівелька не завалиться тим швидше, чим більше матеріалів і чим міцніші матеріали ти на неї покладеш?»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 15)
«Дай мені людину, яка дбає про те, як вона щось робитиме, не про здобуття речі, а про власну діяльність.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 16)
«Отже, через брак вправляння ми завжди щось додаємо до уявлення й зображуємо речі більшими, ніж вони є.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 16)
«Загалом, якщо хочеш зробити щось звичкою, роби це; якщо не хочеш зробити це звичкою, не роби, а привчай себе робити замість цього щось інше.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 18)
«Адже усунь страх смерті й уяви скільки завгодно громів і блискавок — і пізнаєш, який спокій та яка ясність панують у керівному началі.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 18)
«Чи усвідомлюю я, як і має усвідомлювати людина, яка нічого не знає, що я нічого не знаю?»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 21)
«Адже загалом — не обманюйся — жодна жива істота ні до чого не прив’язана так, як до власної користі.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 22)
«Адже керівному началу поганої людини не можна довіряти: воно ненадійне, не має певного правила, яке ним керує, і в різний час піддається різним уявленням.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 22)
«То чи є вміння слухати, як є вміння говорити?»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 24)
«Кожна помилка містить суперечність: адже той, хто помиляється, хоче не помилятися, а мати рацію, тож очевидно, що робить не те, чого хоче.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 26)
«Душа схожа на посудину з водою. Уявлення схожі на промінь світла, що падає на воду. Коли вода рухається, здається, що й промінь рухається, хоча він не рухається.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 3)
«Керуй нами як розумними істотами: покажи нам, що для нас корисне, — і ми підемо за цим; покажи, що некорисне, — і ми відвернемося від нього.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 7)
«Адже для кожної людини причиною її дії є думка.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 9)
«Дослідімо одне одного: якщо в мене є хибна думка, усунь її; якщо є в тебе — покажи її.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 9)
«Ти маєш золотий посуд, але твої слова, думки, згоди, пориви до дії та прагнення — глиняні.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 9)
«Невже світ перевернеться догори дриґом, коли ти помреш?»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 10)
«Не все важке й небезпечне придатне для вправляння; придатне те, що сприяє здійсненню поставленої перед нами мети.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 12)
«Людино, якщо ти дратівлива, вправляйся терпіти лайку й не засмучуватися, коли з тобою поводяться зневажливо.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 12)
«Але все ж людина має певною мірою підготуватися й до самотності, щоб уміти обходитися власними силами й бути собі товариством.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 13)
«Кожна велика сила чи здатність небезпечна для початківців.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 13)
«Треба викорінити в людях ці дві речі: пиху й зневіру. Пиха — це думка, що тобі нічого не бракує, що ти ні в чому не маєш вад; а зневіра — думка, що ти не можеш бути щасливим серед стількох обставин, які тебе оточують.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 14)
«Перестаньте, заклинаю вас богами, захоплюватися матеріальними речами. Перестаньте робити себе рабами: спершу речей, а потім заради речей — рабами тих, хто може їх дати чи забрати.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 20)
«Хоч би що ти мені дав, я зроблю це щасливим, удачливим, шанованим — тим, чого людина прагнутиме.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 20)
«Тесля не приходить зі словами: «Послухайте, як я розповідаю про теслярське мистецтво»; узявшись будувати дім, він будує його й доводить, що володіє мистецтвом.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 21)
«Адже все, що ми робимо, без мети буде марним; а якщо спрямовуємо це до хибної мети, то не влучимо в ціль.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 23)
«Ти хочеш чинити добро чи отримувати похвалу?»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 23)
«Адже хто добрий, якщо не знає, хто він? І хто знає, чим він є, якщо забуває, що все створене тлінне й що одна людина не може завжди бути з іншою?»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 24)
«Хіба ти не знаєш, що добра людина нічого не робить напоказ, а все — заради правильного вчинку?»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 24)
«Тож обирай: бути завзятим пияком і подобатися колишнім приятелям чи бути тверезим і неприємним для них.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 2)
«Але якщо читання не забезпечує тобі щасливого й спокійного життя, яка з нього користь?»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 4)
«Якщо ти схожий на вовка, то мусиш кусати у відповідь і кидати ще більше каміння. Але якщо міркуєш про те, що личить людині, оглянь свої запаси, подивися, з якими здібностями прийшов у світ.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 5)
«І хто прожив із тобою так довго, як ти сам? І хто має стільки сили переконати тебе, скільки маєш ти сам? І хто прихильніший та ближчий до тебе, ніж ти сам?»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 6)
«Спершу намагайся, щоб ніхто не знав, хто ти: побудь трохи філософом для себе, тобто філософуй для себе.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 8)
«Борися із собою, поверни себе до порядності, скромності й свободи.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 9)
«А тепер уяви, що тобі доручили власне тіло, наче коня: мий його, витирай, дбай, щоб ніхто від нього не відвертався й не сахався вбік.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 11)
«Чи є якась частина життя, на яку увага не поширюється? Невже будь-яку життєву справу ти зробиш гірше, виявляючи увагу, і краще — зовсім не зважаючи на неї?»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 12)
«Але якщо ти справді мені довіряєш, то очевидно, що довіряєш, бо я вірний і скромний, а не тому, що розповів тобі про свої справи.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 13)
«Але я розумна істота й маю хвалити Бога: це моя справа; я її роблю й не покину цього поста, доки мені дозволено його тримати; і закликаю тебе приєднатися до тієї самої пісні.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 16)
«І тобі корисно знати власну підготовку й силу, щоб у справах, до яких ти не підготувався, триматися осторонь і не сердитися, якщо інші мають над тобою перевагу.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 6)
«Суддівське підвищення й в’язниця — це місця, одне високе, інше низьке; але волю можна зберігати однаковою, якщо ти вирішиш зберігати її однаковою в кожному з них.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 6)
«Тож якщо я маю наразитися на небезпеку заради друга, і якщо мій обов’язок — навіть померти за нього, навіщо мені тоді ворожіння?»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 7)
«Першою й головною рисою Сократа було ніколи не дратуватися в суперечці, не казати нічого лайливого чи образливого, а терпіти тих, хто лається, і припиняти сварку.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 12)
«Коли бачу стривожену людину, кажу: «Чого вона хоче?» Якби вона не хотіла чогось, що не залежить від неї, як могла б тривожитися?»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 13)
«Чи доклав ти зусиль, щоб дізнатися, що таке добра людина, а що — погана і як людина стає тією чи іншою?»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 13)
«Тож якщо хочеш бути прекрасним, юначе, працюй саме над цим — над здобуттям людської досконалості.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 1)
«Ти людина, а це смертна істота, здатна розумно користуватися уявленнями.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 1)
«Адже людину не показують пальцем, як камінь чи шматок дерева; коли хтось показує її принципи, тоді він показує її як людину.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 2)
«Але в громадському житті не вимагай більше, ніж тобі належить, і не намагайся привласнити те, що належить усім.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 4)
«Адже я хочу, щоб хвороба чи смерть застали мене за турботою лише про власну волю: щоб я був вільний від неспокою, перешкод і примусу та перебував у стані свободи.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 5)
«Тож не змішуй різних речей і не сподівайся, працюючи над одним, робити поступ в іншому.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 6)
«Як ми вправляємося проти софістичних запитань, так маємо щодня вправлятися проти уявлень: адже ці уявлення теж ставлять нам запитання.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 8)
«Тепер, слід тобі сказати, матеріал для моєї праці — моє розуміння, як деревина для теслі чи шкіри для шевця; а моя справа — правильно користуватися уявленнями.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 22)
«Але передусім керівне начало кініка має бути чистішим за сонце; якщо ж воно не таке, він неминуче буде хитрим негідником і безпринципною людиною, бо, сам заплутавшись у якомусь пороці, докорятиме іншим.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 22)
«Хіба ганебне для тебе те, що не є твоїм учинком, чого ти не спричинив, що спіткало тебе випадково, як головний біль чи гарячка?»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 26)
«Люди тримають приручених левів замкненими й годують їх, а дехто водить із собою; і хто скаже, що такий лев вільний? Хіба не правда, що чим зручніше йому живеться, тим більше він перебуває в рабському стані?»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 1)
«Адже ніхто не боїться самого Цезаря: бояться смерті, вигнання, позбавлення майна, в’язниці й ганьби.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 1)
«Хіба може бути вільним від перешкод той, хто бажає чогось, що залежить від інших?»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 1)
«Адже страх походить від того, чого ти очікуєш, а горе — від того, що вже є.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 1)
«Адже й добрий актор краще зберігає свій образ, зупинившись тоді, коли слід, ніж продовжуючи грати довше належного часу.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 1)
«Не роби з цього трагічної вистави, а говори як є: настав час матерії тіла розпастися на те, з чого вона складалася.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 7)
«Тож коли я не боюся нічого, що тиран може мені заподіяти, і не бажаю нічого, що він може дати, чому я досі дивлюся на нього із захопленим подивом?»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 7)
«Але якщо розіб’ється горщик, у якому варилося твоє м’ясо, невже ти мусиш померти з голоду через те, що не маєш горщика, до якого звик?»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 10)
«Адже свободу забезпечує не здійснення людських прагнень, а усунення прагнення.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 1)
«Саме труднощі виявляють характер людей. Тож коли зіткнешся з тяжким випробуванням, пам’ятай: ти немов недосвідчений юнак, із яким бореться Бог-тренер.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 24)
«Яка перша справа філософа? Відкинути зарозумілість: адже людина не може почати вчитися того, що, на її думку, вже знає.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 17)
«Ніщо велике не виникає раптово, так само як гроно винограду чи плід інжиру. Якщо ти зараз скажеш мені: «Хочу інжиру», я відповім, що потрібен час. Нехай спершу розквітне, потім зав’яже плід, а тоді достигне.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 15)
«Адже страшні не смерть чи біль, а страх болю чи смерті.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 1)
«Кожна звичка й кожна здатність утверджуються та зміцнюються відповідними діями: здатність ходити — ходьбою, бігати — бігом. Якщо хочеш уміти читати — читай; якщо писати — пиши.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 18)
«Ми маємо якнайкраще користуватися тим, що залежить від нас, а решту приймати такою, якою її дає природа.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 1)
«Куди б я не пішов, мені буде добре: адже й тут мені було добре не завдяки місцю, а завдяки моїм судженням; їх я заберу із собою, бо ніхто не може їх у мене відібрати.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 7)
«Коли тобі приносять тривожну звістку, пам’ятай: звістка не може вплинути ні на що у сфері волі.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 18)
«Адже я не безсмертний, а людина, частина Всесвіту, як година — частина дня. Як година, я маю тут бути і, як година, минути.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 5)
«Одного остерігайся, людино: дивись, за яку ціну продаєш свою волю. Якщо більше нічого не зробиш, принаймні не продавай свою волю задешево.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 2)
«Жодна людина не є господарем іншої; її господарі — лише смерть і життя, насолода й біль.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 29)
«Як погані актори не можуть співати самі, а лише у великому гурті, так деякі люди не можуть іти самі. Людино, якщо ти чогось варта, мусиш іти сама, розмовляти із собою й не ховатися в хорі.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 14)
«За чим же ти хотів би, щоб тебе застала смерть? Я хотів би, щоб вона застала мене за якоюсь людяною справою, хоч би якою — благородною, доброчинною, такою, що сприяє спільному добру.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 10)
«Тож якщо не хочеш бути схильним до гніву, не підживлюй звичку гніватися, не підкидай палива у вогонь. Для початку мовчи й рахуй дні, коли не гнівався.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 18)
«Виїхати за кордон — невелика зміна; смерть — більша зміна: від того, що є тепер, не до того, чого немає, а до того, чого немає тепер.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 24)
«Покажи мені того, хто хворий і все ж щасливий, у небезпеці й усе ж щасливий, помирає й усе ж щасливий, у вигнанні й щасливий, у ганьбі й щасливий.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 19)
«Спершу скажи собі, якою людиною хочеш бути; визначившись, дій відповідно в усьому, що робиш.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 23)
«Коли хоч трохи послаблюєш увагу, не уявляй, що повернеш її, де захочеш; добре пам’ятай: сьогоднішня помилка неминуче поставить тебе в гірше становище за інших нагод.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 12)
«Адже де ще є дружба, як не там, де вірність і честь, де люди дають і приймають лише добро й нічого іншого?»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 22)
«Та яку користь отримує атлет від того, хто з ним бореться? Найбільшу. Так і той, хто мене ображає, допомагає мені готуватися до змагання: вчить мене терплячості, безпристрасності й лагідності.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 20)
«Нещасна людино, хіба тобі не досить того, що ти бачиш щодня? Чи можеш ти побачити щось краще чи величніше за сонце, місяць, зорі, усю землю, океан?»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 16)
«Мою ногу ти закуєш — так; але мою волю — ні, її не може здолати навіть Зевс.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 1)
«Тож хіба не будеш ти дивитися на урочисту ходу й святкове зібрання, доки це тобі дано, а потім, коли Бог виведе тебе, хіба не підеш, вклонившись Йому й подякувавши за те, що ти чув і бачив?»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 1)
«Пам’ятай: не лише прагнення посади й багатства робить людей приниженими та підлеглими іншим, а й прагнення спокою, дозвілля, подорожей і навчання.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 4)
«Якби ти втратив знання граматики чи музики, то вважав би цю втрату шкодою; а якщо втратиш честь, гідність і лагідність — хіба вважаєш це нічим?»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 10)
«Школа філософа, панове, — це лікарський кабінет. З неї слід виходити з болем, а не із задоволенням.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 23)
«Людина, яка багато спілкується з іншими — за розмовами, за вином чи взагалі в товаристві, — мусить або сама уподібнитися до них, або зробити їх подібними до себе.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 16)
«Хіба не закладеш ти спершу такої основи: перевіриш своє рішення, чи воно слушне, чи ні, а вже потім збудуєш на ньому твердість і непохитну рішучість?»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 15)
«Добра й благородна людина ні з ким не свариться й у міру сил не дозволяє сваритися іншим.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 5)
«Хіба не краще поважати себе, ніж бути багатим?»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 17)
«Чи можна зовсім уникнути помилок? Ні, це неможливо; але можливо постійно спрямовувати розум на те, щоб їх уникати.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 12)
«Та ми тривожимося за своє тілечко, за своє майно, за те, що подумає Цезар, але зовсім не тривожимося за те, що всередині нас.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 13)
«У теорії досить легко перевіряти й спростовувати неосвічених, але в повсякденному житті люди не дозволяють себе перевіряти, і ми ненавидимо того, хто досліджує й викриває нас.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 26)
«А справжній провідник, знайшовши людину, що заблукала, виводить її на правильну дорогу, замість покинути з глузуванням чи образою.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 12)
«Людина може належно зустріти іншу людину лише тоді, коли зрозуміє її переконання й натомість покаже їй свої.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 9)
«Коли бачиш іншого на посаді, протистав його посаді те, що ти її не потребуєш; коли бачиш іншого багатим, поглянь, що маєш натомість.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 9)
«Тож хіба не залишиш ти інших у спокої й не станеш сам собі вчителем та учнем?»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 6)
«Кожне мистецтво, коли його викладають, нудне для того, хто не має в ньому ні вміння, ні досвіду.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 14)
«Коли ти сам, слід називати це спокоєм і свободою та вважати себе рівним богам; коли ти у великому товаристві, слід називати це не натовпом, юрбою чи докукою, а святом і торжеством, і так усе приймати із задоволенням.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 12)
«Якщо малоймовірно, що добро равлика полягає в його мушлі, то чи ймовірно, що добро людини полягає в її тілі?»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 20)
«Як ми жаліємо сліпих і кульгавих, так маємо жаліти тих, чиї найвищі керівні здібності осліпли й стали калічними.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 28)
«Сутність добра й зла полягає в налаштованості волі.»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 29)
«Якщо ти вивчив урок не для того, щоб виявити його в дії, то навіщо ти його вивчив?»
― ЕпіктетРозмови (книга I, розділ 29)
«Адже щойно ти дозволиш зовнішнім речам панувати над тим, що належить тобі, краще вже стати рабом і на цьому скінчити.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 2)
«Важко поєднати ці якості — старанність того, хто присвячує себе матеріальним речам, і стійкість того, хто ними нехтує, — але це не неможливо.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 5)
«Я роблю лише те, що залежить від мене: якщо мушу потонути, то тону без страху, не кричу й не звинувачую небо, бо знаю, що народжене мусить і загинути.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 5)
«То чи можемо ми зробити висновок, що й у сфері поведінки недостатньо лише бажати стати добрим, а треба дечого навчитися?»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 14)
«Але чи краще говорити, чи мовчати, говорити так чи інакше, чи доречно це, чи недоречно — одне слово, визначати нагоду й застосування кожної промови — усе це питання лише однієї здатності: волі.»
― ЕпіктетРозмови (книга II, розділ 23)
«Навчися терпіти глузування, озирнися довкола, досліди себе, щоб дізнатися, хто ти.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 14)
«Людино, спершу подумай, за що берешся; потім подумай про власні сили й про те, що здатна витримати.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 15)
«Чи можна заслати когось за межі Всесвіту? Не можна. Куди б я не пішов, там є сонце, місяць, зорі, сни, віщування, спілкування з богами.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 22)
«І далі, коли твоя уява, що не підвладна тобі, глибоко вгризається в душу, протистав їй свій розум, побори її, не дозволяй їй зміцніти чи зробити наступний крок — викликати будь-які образи, які їй заманеться.»
― ЕпіктетРозмови (книга III, розділ 24)
«Тож не дрімай і пильнуй свої уявлення: ти бережеш не дрібницю, а самоповагу, честь, стійкість, спокійний розум, не зачеплений ні горем, ні страхом, ні хвилюванням, — одне слово, свободу.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 3)
«Тому я не можу назвати людину працьовитою, якщо мені лише кажуть, що вона читає чи пише, навіть якщо додають: «Вона працює всю ніч», — доки не знатиму, заради чого вона працює.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 4)
«Ніколи не слід хвалити чи засуджувати людей за байдужі якості — лише за їхні судження.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 4)
«Отже, нечистота душі полягає в хибних судженнях, а очищення — у формуванні в ній правильних суджень; чиста душа — та, що має правильні судження, адже лише це захищає її діяльність від сум’яття й забруднення.»
― ЕпіктетРозмови (книга IV, розділ 11)